приціл

-у, ч.

1) Наведення на ціль; прицілювання.

2) Пристрій у вогнепальній зброї для наведення її на ціль. || Цифрові розрахунки для регулювання цього пристрою з метою правильного наведення артилерійської зброї на ціль.

3) перен. Те, до чого прагне, на що розраховує хто-небудь; мета.

••

Бра́ти на приці́л — а) наводити зброю на кого-, що-небудь; націлюватися, прицілюватися; б) зосереджувати на кому-, чому-небудь увагу, спостерігати, стежити за кимсь, чимсь; тримати в полі зору.